Відкликання депутатів місцевих рад: як працює механізм та хто може позбавити мандата

20.08.2026 13

Повномасштабне вторгнення росії в Україну триває п’ятий рік. В умовах воєнного стану проведення виборів неможливе, тому нового виборчого циклу після місцевих виборів 25 жовтня 2020 року наразі не відбулося. 

Відтак місцеві ради продовжують працювати у складі, сформованому за результатами місцевих виборів 2020 року. Водночас законодавство прямо передбачає безперервність функціонування представницьких органів місцевого самоврядування в умовах збройної агресії, що забезпечує продовження здійснення ними своїх повноважень до формування нового складу рад у встановленому законом порядку.

Тривала робота місцевих рад без проведення нового виборчого циклу створює низку викликів для місцевої демократії: від оновлення представницького складу до забезпечення відповідальності депутатів перед виборцями. 

Водночас відсутність нового виборчого циклу не означає незмінність депутатського корпусу. За результатами дослідження функціонування місцевих рад, проведеного ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив», після місцевих виборів 2020 року 18,2% депутатів, які представляли опитані громади, достроково припинили свої повноваження. Серед можливих причин експерти називають міграцію, мобілізацію, законодавчі обмеження та зниження мотивації депутатів працювати в умовах війни. 

Проте дострокове припинення повноважень - це не лише добровільне складання мандата. Закон передбачає низку інших підстав, за яких депутат може втратити повноваження достроково, зокрема через відкликання за народною ініціативою. Саме цей механізм набуває особливого значення в умовах, коли виборці не мають можливості оновити склад ради шляхом чергових виборів.

Імперативний мандат

Можливість дострокового припинення депутатських повноважень є одним із проявів імперативного мандата - механізму, який передбачає відповідальність депутата за виконання покладених на нього повноважень і визначає обставини, за яких він може втратити мандат до завершення своєї каденції. 

Імперативному мандату протиставляється вільний мандат, за якого депутат після обрання має значно більшу свободу у прийнятті рішень і не пов’язаний юридичним обов’язком виконувати вказівки виборців чи політичної сили, від якої був обраний. Така модель є поширеною у практиці більшості розвинутих демократичних держав.

Варто зазначити, що дострокове припинення повноважень депутата та його відкликання - не тотожні поняття. Відкликання за народною ініціативою є лише однією з передбачених законом підстав для дострокового припинення депутатських повноважень. Зокрема, повноваження депутата можуть бути достроково припинені у разі:

• його відкликання за народною ініціативою;
• припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
• обрання чи призначення на посаду, несумісну з виконанням депутатських повноважень;
• обрання депутатом іншої місцевої ради;
• визнання судом недієздатним або безвісно відсутнім;
• набрання законної сили визначеними законом судовими рішеннями, зокрема обвинувальним вироком суду;
• набрання законної сили рішенням суду про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
• смерті депутата.

Окремо закон передбачає випадки, коли повноваження можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. Це, зокрема, набрання законної сили обвинувальним вироком, яким депутата засуджено до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, його особиста заява про складення депутатських повноважень або виникнення визначеної законом заборгованості зі сплати аліментів. 

Механізм відкликання депутата за народною ініціативою

Механізм відкликання за народною ініціативою заслуговує окремої уваги, оскільки передбачає спеціальну багатоступеневу процедуру та дозволяє порушувати питання про припинення мандата ще до завершення виборчого циклу.

Процедура відкликання депутата за народною ініціативою регулюється ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад». Сама назва цієї процедури - «за народною ініціативою» - потребує окремого пояснення: закон визначає не лише підстави для відкликання, а й коло осіб та суб’єктів, які можуть ініціювати цей процес.

Право внести пропозицію про відкликання депутата мають громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу, та місцева організація політичної партії, від якої депутата було обрано. Розпочати таку процедуру можна не раніше ніж через рік після набуття депутатом повноважень. 

Закон передбачає п’ять підстав для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою:

1. Порушення Конституції та законів України, якщо таке порушення встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили;
2. Систематичне невиконання депутатських обов’язків - зокрема, пропуск протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, а також невиконання без поважних причин обов’язків у виборчому окрузі;
3. Невідповідність практичної діяльності депутата основним принципам та положенням передвиборної програми місцевої організації політичної партії, від якої його було обрано, або програми самої політичної партії;
4. Невиконання обов’язку звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними;
5. Невходження депутата, обраного в багатомандатному окрузі, до фракції відповідної місцевої організації партії або припинення його членства у фракції.

Таким чином, підстави для відкликання охоплюють як порушення закону та невиконання депутатських обов’язків, так і питання політичної відповідальності депутата перед партією, від якої його було обрано. Останнє особливо важливо в контексті імперативного мандата: закон дозволяє порушувати питання про відкликання не лише через поведінку депутата як представника громади, а й через його невідповідність програмним засадам політичної сили або припинення членства у відповідній фракції.

Якщо ініціаторами відкликання є виборці

У разі, якщо відкликання ініціюють виборці, процедура розпочинається зі зборів виборців, на яких розглядається питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата.

Для проведення таких зборів необхідно зібрати мінімальну кількість виборців, визначену законом залежно від рівня місцевої ради:

• 30 осіб — для сільської та селищної ради;
• 100 осіб — для міської ради міста районного значення та районної у місті ради;
• 150 осіб — для районної ради;
• 300 осіб — для міської ради міста районного значення та районної у місті ради;
• 400 осіб — для обласної, Київської та Севастопольської міських рад.

Саме на цих зборах приймається рішення про внесення пропозиції щодо відкликання та створюється ініціативна група. 

Наступним кроком для ініціаторів є необхідність не лише сформувати ініціативну групу, а й забезпечити подальшу підтримку відкликання з боку виборців. Після проведення зборів та повідомлення територіальної виборчої комісії ініціативна група переходить до збору підписів. Саме на цьому етапі ініціатива окремої групи виборців має отримати підтвердження підтримки з боку інших виборців відповідного округу.

Такий підхід вимагає від ініціаторів продемонструвати, що питання про відкликання не обмежується позицією кількох виборців, які взяли участь у початкових зборах. Водночас процедура є обмеженою за часом: залежно від рівня ради на збір підписів відводиться від 10 до 30 днів. 

Важливо зауважити, що зібрані підписи не є автоматичною підставою для відкликання. Їх ще має перевірити територіальна виборча комісія. ТВК оцінює дотримання встановленої процедури та достовірність поданих відомостей і підписів, зокрема проводить вибіркову перевірку не менш як 10% відомостей та підписів.

Цей етап є важливим запобіжником формального або маніпулятивного використання механізму відкликання, оскільки сама кількість зібраних підписів ще не свідчить про їхню дійсність. За результатами перевірки комісія може або продовжити процедуру, або припинити її.

Водночас у випадку депутата, обраного від політичної партії, навіть успішне проходження виборцями всіх попередніх етапів не означає автоматичного припинення депутатських повноважень. Після перевірки ТВК звертається до відповідної політичної партії, а остаточне рішення про відкликання приймає її вищий керівний орган.

Таким чином, процедура, яку ініціюють виборці, у випадку партійного депутата має подвійну природу: громадяни своїми діями запускають і просувають процес, але остаточне рішення про відкликання залишається за політичною партією.

Якщо ініціатором відкликання є партія

На відміну від процедури, яку ініціюють виборці, партійний механізм не передбачає збору підписів чи підтвердження ініціативи широким колом виборців. Його початком є рішення місцевої організації політичної партії, від якої депутата було обрано.

Питання про відкликання розглядається на зборах або конференції відповідної місцевої організації партії, які проводяться відповідно до статуту політичної сили. Для прийняття пропозиції про відкликання необхідна підтримка не менш як двох третин присутніх учасників або делегатів. 

Партійна процедура також має передбачені законом запобіжники. Депутат має бути письмово повідомлений про проведення зборів або конференції та має право виступити перед учасниками і пояснити свою позицію до моменту ухвалення рішення. Проте його відсутність, якщо він був належним чином повідомлений, не перешкоджає розгляду питання. 

Після ухвалення рішення місцева організація партії має протягом трьох днів повідомити територіальну виборчу комісію, яка встановлювала результати відповідних місцевих виборів, та передати їй витяг із протоколу зборів або конференції. ТВК, своєю чергою, повідомляє про це депутата та відповідну місцеву раду.

Однак рішення місцевої організації партії саме по собі ще не припиняє депутатський мандат. Протокол передається на розгляд вищого керівного органу політичної партії, який має прийняти остаточне рішення - відкликати депутата або відмовити у задоволенні пропозиції.

Це означає, що партійна процедура має два внутрішньопартійні рівні ухвалення рішення: спочатку позицію формує місцева організація партії, а остаточне рішення приймає її вищий керівний орган.

Проте і на цьому етапі депутат має право бути присутнім під час розгляду питання вищим керівним органом партії та під час прийняття ним рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії, де розглядаються питання щодо його відкликання.

Після остаточного рішення партії процедура переходить до завершального етапу - заміщення депутатського мандата. Якщо депутата було обрано шляхом висування місцевою організацією політичної партії, ТВК визнає обраним наступного за черговістю кандидата від відповідної партії відповідно до Виборчого кодексу.

Таким чином, “партійний” механізм є значно менш тривалим і складним з організаційної точки зору, ніж процедура, ініційована виборцями. У ньому немає етапів формування ініціативної групи, збору та перевірки підписів. А рішення про відкликання проходить два рівні всередині політичної партії - місцевої організації та її вищого керівного органу.

Як механізм працює на практиці: Одеська міська рада

Застосування цього механізму на практиці можна простежити на прикладі Одеської міської ради. У серпні 2026 року політична партія «Довіряй ділам» повідомила про рішення щодо відкликання за народною ініціативою чотирьох депутатів Одеської міської ради - Олега Бриндака, Марини Лозовенко, Олександра Матвєєва та Василя Ієремії.

Підстави, на які послалася партія, у кожному з випадків відрізняються. 

Щодо Олега Бриндака йдеться про набрання законної сили рішенням Вищого антикорупційного суду, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення. 

Стосовно Марини Лозовенко партія вказала на порушення вимог статті 16 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад», а також її бажання зосередитися на роботі у виконавчих органах. 

Олександр Матвєєв - виїзд за кордон та пропуск 15 сесій протягом двох років. 

Підставою для відкликання Василя Ієремії партія назвала порушення рішення Ради партії щодо заборони вступу до інших громадських організацій, які мають на меті створення нових політичних проєктів.

Таким чином, на практиці підставою для запуску процедури партія може вважати різні обставини - від набрання законної сили судовим рішенням та невиконання депутатських обов’язків до дій, які політична сила розцінює як порушення її внутрішніх рішень. 

Водночас важливо розрізняти обставини, на які посилається політична партія, та підстави для відкликання, визначені законом. У кожному конкретному випадку необхідно встановити, якою саме нормою законодавства обґрунтовується процедура відкликання та чи належним чином підтверджені відповідні обставини.

А що відбувається, якщо депутат не погоджується з рішенням про його відкликання?

Депутат має право оскаржити таке рішення в суді. При цьому суд перевіряє, чи дотрималися учасники процедури вимог законодавства та передбачених законом гарантій депутата, не підміняючи при цьому політичну партію в оцінці діяльності свого депутата. Оскарження також може вплинути на подальший перебіг процедури: суд має право застосувати заходи забезпечення позову та тимчасово заборонити вчинення передбачених процедурою дій.

Для Одеської міської ради ця ситуація має ще один практичний вимір. Якщо на час судового спору заміщення чотирьох депутатських мандатів не відбувається, а самі депутати продовжать брати участь у роботі ради та голосувати, може виникнути питання щодо правомірності врахування їхніх голосів. Особливо це важливо у випадках, коли саме ці голоси є визначальними для ухвалення рішення.

За таких обставин судовий спір щодо чотирьох мандатів може впливати не лише на склад партії та ради, а й на результати її роботи. Якщо в подальшому буде встановлено, що на момент голосування повноваження відповідних депутатів уже були припинені, може постати питання про правомірність рішень, ухвалених за їхньої участі. Водночас такі наслідки не є автоматичними та мають оцінюватися щодо кожного конкретного рішення з урахуванням результатів голосування і висновків суду.

Партія як представник виборця чи інструмент партійного контролю? 

Існування партійного механізму відкликання порушує ширше питання: де проходить межа між політичною відповідальністю депутата перед виборцями та партійною дисципліною?

З одного боку, можливість партії ініціювати відкликання може розглядатися як механізм відповідальності депутата перед політичною силою, за списком якої він отримав мандат. Такий механізм дозволяє реагувати на випадки, коли депутат не виконує своїх обов’язків, пропускає засідання, порушує законодавство або відходить від програмних засад партії.

З іншого боку, партійне відкликання створює ризик перетворення імперативного мандата на інструмент внутрішньопартійного контролю. Особливо це стосується випадків, коли підставою для відкликання стає не порушення закону чи невиконання депутатських обов’язків, а невідповідність поведінки депутата позиції політичної сили.

Практичні приклади застосування цього механізму також свідчать про значну роль політичних партій у достроковому припиненні депутатських повноважень. За даними дослідження «ЧЕСНО», за час чинної каденції до травня 2025 року партії відкликали низку депутатів міських рад обласних центрів. Водночас дослідники не зафіксували випадків відкликання депутатів безпосередньо виборцями.

Ці дані не дають підстав автоматично стверджувати, що партійний механізм використовується неналежним чином. Водночас вони показують суттєву різницю між двома передбаченими законом моделями: механізм, який формально називається «відкликанням за народною ініціативою», на практиці значно частіше запускається саме політичними силами, а не виборцями.

Це ставить перед місцевою демократією важливе питання: кого саме має захищати імперативний мандат - виборця, який делегував депутату представницький мандат, чи політичну силу, яка висунула кандидата? 

Від відповіді на це питання значною мірою залежить і те, як сприймати механізм відкликання - як інструмент політичної відповідальності депутата або як засіб забезпечення партійної дисципліни.

Вікторія Собко

Одеська міська рада Україна