Звітність – норма, а не виняток: 97 відсотків львівських депутатів прозвітували про діяльність у 2023 році
Експерти кампанії “Атестація депутатів місцевих рад” з’ясували, що 57 депутатів Львівської міської ради VIII скликання оприлюднили текстові звіти на Інформаційному порталі міськради станом на 1 квітня. Натомість проведення публічного звітування, як і у попередні роки, продовжує бути малопоширеною практикою серед представників депутатського корпусу Львова – більше половини обранців ігнорують цю можливість.
У відповідності до частини першої статті 16 Закону України «Про статус місцевих депутатів» депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов'язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, а міська Рада зобов’язана щороку приймати рішення про графік звітування та сприяти обранцям у його проведенні, публікації звітів на відповідних інформаційних ресурсах. Чинна редакція Регламенту Львівської міської ради визначає кінцеві терміни та порядок публікації звітів: “депутати Ради зобов’язані щороку до 31 березня подавати до секретаріату Ради звіт про свою роботу у Раді за минулий рік. Звіти депутатів Ради публікуються секретаріатом Ради на інформаційному порталі депутатів Ради”.
Цьогорічний моніторинг громадської кампанії “Атестація депутатів місцевих рад” засвідчив, що індивідуальний річний звіт за підсумками третього року депутатської діяльності оприлюднили 57 з 59 обранців (97%). Інформування Львівської міської ради про звітування проводилося шляхом оприлюднення відповідного файлу на персональних сторінках депутатів на Інформаційному порталі. За результатами моніторингу не вдалося підтвердити наявність звітів у профайлах Володимира Гринишина, Любомира Мельничука (фракція Всеукраїнське об’єднання "Свобода").
Проведення публічного звітування, як і у попередні роки, продовжує бути малопоширеною практикою серед представників депутатського корпусу Львова – 31 (52,5%) обранець ігнорує такий формат взаємодії. Натомість в якості доброго прикладу публічного звітування варто навести приклад спільної відкритої зустрічі, яку наприкінці року провели депутати Тарас Репицький та Вікторія Христенко (фракція “Голос”). Зустріч була заздалегідь анонсована та прокомунікована на різних платформах, в якості місця проведення було обрано один із закладів гостинності. Громадяни отримали достатньо інформації про роботу кожного з депутатів, мали змогу поставити обранцям запитання, висловитися на предмет актуальних тем.
У форматі фракційного публічного звіту поділилися підсумками річної діяльності депутати “Європейської Солідарності”. Позитивним є те, що про результати заходу написали одразу декілька місцевих медіа. Однак анонсування події за добу до проведення, місце та час зустрічі не стали сприятливими чинниками для залучення мешканців громади. Враховуючи також те, що фракція є чисельною, звітування у такому форматі також не є найкращою опцією для того, щоб детально презентувати результати діяльності кожного з її членів.
Звіт фракції «Європейська солідарність» в ЛМР. Фото: Дивись.info
Уже згаданий вище Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» визначає також перелік обов’язкових складових депутатського звіту. Відповідно до статті 16, документ повинен включати у себе інформацію про депутатську діяльність у раді та в спеціальних комісіях, роботу з громадою (обробка скарг, пропозицій, доручень та звернень від громадян та їх виконання), кількість поданих пропозицій на розгляд засідань міської влади, ухвалені радою рішення та їх вплив на місцеву громаду, хід їх виконання, виконання планів соціально-економічного та культурного розвитку громади, участь у громадських слуханнях та масових заходах (спортивні змагання, виставки, міські свята, ярмарки тощо).
Як і минулого року, варто відзначити прагнення фракцій допомогти депутатам в структуруванні інформації про пророблену за рік роботу. Завдяки цьому звіти є подібними візуально та мають подібну будову, хоча і відрізняються за своїм наповненням. Попри зростання кількості депутатів, які у звітах згадують компонент роботи у раді та її органах, найчастіше такі згадки зводяться до повідомлення про приналежність до відповідної комісії/робочої групи та кількісні показники, що свідчать більше про дисципліну, аніж про якість та успішність роботи у раді. Як і раніше, рідше у звітах можна знайти інформацію про рішення та ухвали міської ради, до яких долучалися депутати, ініціативу та розробку програм підтримки певних соціальних груп тощо.
Серед опублікованих звітів до таких, що повністю відповідають вищезазначеним критеріям, можна віднести звіти 38 (64%) депутатів – Петра Адамика, Назарія Бербеки, Нелі Васюти, Валерія Веремчука, Олекси Возняка, Тараса Ворка, Володимира Гоя, Романа Грицевича, Любови Давидович, Оксани Динік, Михайла Дідуха, Віктора Доскіча, Остапа Доскіча, Ігоря Зінкевича, Богданни Зубрицької, Сергія Іваха, Дмитра Колесника, Євгена Кузика, Володимира Лесика, Юрія Лукашевського, Юрія Мартинюка, Оксани Маруняк, Володимира Марусяка, Лейли Мелесової-Вальчак, Уляни Пак, Олени Пелех, Ореста Печенка, Ольги Посипанко, Тараса Репицького, Олексія Різника, Івана Рудницького, Наталії Сомик, Андрія Стеця, Віталія Троця, Юлії Хомчин, Вікторії Христенко, Марії Чижишин, Наталії Шелестак. Доступність форми та розгорнутість інформації у цих документах дозволяє читачу ґрунтовно ознайомитися із річною діяльністю депутатів.
Ще 14 (36%) депутатів: Євген Бойко, Антон Борковський, Олег Василишин, Володимир Гаразд, Андріян Гутник, Вікторія Довжик, Андрій Дячишин, Андрій Закалюк, Андрій Курочка, Володимир Лучишин, Юрій Мельник, Анастасія Окряк, Роман Федишин, Андрій Шевців, – оприлюднили доволі якісні звіти. Однак через стислість деяких формулювань вони не завжди повною мірою розкривають аспекти проробленої обранцями впродовж року роботи. Їх можна зарахувати до таких, які відповідають чотирьом критеріям оцінювання. Звіти пʼяти (13%) депутатів – Ірини Воронецької, Гната Герича, Анни Дідух, Романа Дуди, Юрія Моравецького – відповідають трьом критеріям.
Попри в цілому позитивні результати оцінювання аналіз засвідчив актуальність низки проблем у звітуванні львівських обранців, зокрема, що стосуються змістовного наповнення звітів, термінів звітування, формалізації звітних процедур, слабкому комунікаційному супроводі звітування тощо.