Відвідування пленарних засідань депутатами Київради: результативність без ефективності
Щоб бути успішною протягом тривалого часу, щоб вижити й досягти своїх цілей, організація чи особа має бути як результативною, так і ефективною. Стосовно роботи місцевого депутата під результативністю можна розуміти зокрема його присутність на пленарних засіданнях ради. Тим більше, що такий обов'язок передбачений законом.
Ефективність же депутата залежить і від того, наскільки його присутність на пленарних засіданнях впливає на життя територіальної громаді і виборця. І така ефективність багато в чому досягається і за рахунок голосувань депутата: правильні проекти рішень він підтримує голосуванням «за», а шкідливі, навпаки, не підтримує і голосує проти їх прийняття. Щоправда, обов'язку для депутата брати участь у голосуваннях закон не містить.
Ми спробуємо з’ясувати, які є можливості для визначення результативності та ефективності роботи депутатів Київради як представників та захисників інтересів київської територіальної громади.
Як платять, так і працюємо
Як ми говорили, відповідно до законодавства, депутат місцевої ради зобов'язаний бути присутнім на пленарних засіданнях ради. А у разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку, або самі виборці можуть ініціювати внесення пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Треба ще додати, що з боку самих депутатів загальний низький рівень відповідальності перед громадянами часто виправдовується громадським характером представницьких функцій: відсутністю платні за виконання законних обов’язків (відвідування пленарних засідань сесій, засідань постійних комісій, участі у підготовці та розгляді проектів рішень місцевих рад, поданні депутатських запитів на вирішення проблем громадян тощо).
Моніторинг діяльності депутатів щодо відвідування пленарних засідань сесій дав дещо несподівані результати.
По-перше, у Київраді є депутати, які перевершили інших за кількістю пропусків пленарних засідань. Йдеться про Вадима Ноздрю (раніше “Самопоміч”, а зараз позафракційний) який має 80% пропущених засідань та Богдана Бенюка (“Свобода”), який має 60% пропущених засідань. Ані кияни, ані Київрада не ініціювали відкликання цих депутатів.
По-друге, наступним з найбільшою кількістю пропущених засідань Київради з великим відривом від двох попередніх йде Олег Чернецький (“Свобода”), який має 40% пропущених засідань. Але, якщо подивитись на кількість пропущених цим депутатом голосувань, то відрив вже буде не таким великим (2278 разів не голосував – 67% від всіх голосувань у Київраді).
Тобто, якщо припустити, що для депутата важлива не тільки присутність на пленарному засіданні ради, але й робота в залі – його голосування, то тут ми можемо побачити зовсім іншу картину.
Наприклад, депутат Олександр Березніков (“Батьківщина”) з одного боку за статистикою має всього 9% пропущених пленарних засідань, але у нього майже 30% пропущених голосувань у той час, коли його картка знаходилась в системі голосування. Тобто цей депутат був присутній на засіданнях, під час яких не голосував. Але, як ми говорили вище, ніякої результативності та ефективності від такої присутності для киян немає.
Те ж саме можна побачити й серед депутатів, які за статистикою мають 100% відвідуваність пленарних засідань. Якщо подивитись на їх активність, тобто участь у голосуванні за важливі для киян питання, то побачимо зовсім іншу картину: депутати уникають голосування стосовно 25% і більше питань порядку денного. Це Віталій Павлик (“Єдність”), Вадим Васильчук, Сергій Гусовський (“Самопоміч”), Святослав Кутняк (“Свобода”).
За даними, які ми зібрали та опрацювали, більше половини голосувань на пленарних засіданнях Київради пропустила майже четверта частина складу ради - 28 депутатів.
У фракції “Батьківщина” ми нарахували 11 депутатів, які мають більше 50% пропущених голосувань (найбільше - 70% і вище пропущених голосувань у Володимира Старовойта, Дениса Москаля, Олександра Березнікова, Ганни Свириденко).
Фракція “Єдність” має двоє таких депутатів. Олександр Омельченко має 83%, а Алла Шлапак – 66% пропущених голосувань.
У фракції “Самопоміч” таких депутатів налічилось 10. Більше 70% і вище пропущених голосувань у депутатів Вадима Ноздрі, Ольги Балицької, Дмитра Стрижова.
Фракція “Свобода” має п’ятеро таких депутатів: більше 70% і вище пропущених голосувань у депутатів Богдана Бенюка та Петра Кузика.
Треба відмітити провладну (на період моніторингу) фракцію “Солідарність”, представники якої не потрапили у число «прогульників» (депутатів, які пропустили більше 50% пленарних засідань) та у число «пасивів» (депутатів, які пропустили більше 50% голосувань).
Більше того, фракція “Солідарність” дала Києву братів-чемпіонів з відвідування пленарних засідань і голосувань. Це Олександр та Володимир Гончарови, які не пропустили жодного пленарного засідання і майже завжди голосували по питаннях порядку денного (тільки 2% пропущених голосувань).
Для повноти картини ми зробили аналіз голосування та присутності депутатів Київради по фракціям.
Депутати “Батьківщини” у середньому не голосували за 56% питань порядку денного та пропустили у середньому майже 10% пленарних засідань.
Депутати “Самопомочі” у середньому не голосували за майже 53% питань порядку денного та пропустили у середньому майже 14% пленарних засідань.
Депутати “Свободи” у середньому не голосували за майже 43% питань порядку денного та пропустили у середньому майже 15% пленарних засідань.
Депутати “Єдності” у середньому не голосували за майже 43% питань порядку денного та пропустили у середньому 10% пленарних засідань.
Депутати “Солідарності” у середньому не голосували за майже 18% питань порядку денного та пропустили у середньому 4% пленарних засідань.
Також зроблено аналіз голосування й присутності голів фракцій.
Голова фракції “Солідарність” Андрій Странніков за статистикою не голосував за 7% питань порядку денного та не пропустив жодного пленарного засідання.
Голова фракції “Батьківщина” Володимир Бондаренко за статистикою не голосував за 28% питань порядку денного та не пропустив жодного пленарного засідання.
Голова фракції ВО “Свобода” Олег Бондарчук за статистикою не голосував за 54% питань порядку денного та пропустив 17% пленарних засідань.
Нинішня голова фракції “Самопоміч” Наталя Манойленко за статистикою не голосувала за 49% питань порядку денного та пропустила 20% пленарних засідань.
Ексголова цієї фракції та нинішній голова депутатської групи “Київська команда” Сергій Гусовський за статистикою не голосував за 26% питань порядку денного при відсутності пропусків пленарних засідань.
Голова фракції “Єдність” Олександр Омельченко за статистикою не голосував за 83% питань порядку денного та пропустив 23% пленарних засідань.
За нашими розрахунками та статистичними даними, середній показник відсутності депутатів Київради на пленарних засіданнях – 9%, але середній показник неголосування депутатів Київради складає 36%. Тобто депутати знайшли для себе “шпаринку”, яка дозволяє й закон не порушувати (щодо обов'язковості присутності на засіданнях), і не брати участі у голосуваннях з тих чи інших причин, включаючи відсутність у залі засідань.
Чи є вихід? Що робити?
Аналіз присутності на пленарних засіданнях та голосування депутатів Київради дає підстави вважати, що існує правовий вакуум у питаннях оцінки результативності та ефективності роботи депутатів.
Чинне законодавство містить тільки обов’язок депутата брати участь у роботі сесій ради (бути присутнім на пленарних засіданнях) і ніяк не регулює необхідність депутата брати участь у голосуваннях як вкрай важливому способі здійснення владних повноважень. Адже, якщо пригадати норму Конституції України, що народ здійснює владу через органи місцевого самоврядування, то можна зробити висновок: коли депутат не голосує, він не здійснює владні повноваження і, відповідно, лишає можливості народ, який його обрав, здійснювати владу.
Ще одним пробілом, який ми виявили при спілкуванні з депутатами, є невизначеність варіантів у голосуванні для депутата. Є «за», «проти» та «утримався», але різними депутатами ці варіанти розуміються по-різному.
Мабуть, найкраще було б визначити у законі чи регламенті ради, що депутат зобов’язаний брати участь у голосуваннях з питань порядку денного пленарного засідання шляхом: подання голосу «за» проект рішення у випадку, коли депутат розібрався у питанні та способі його вирішення, вважає його корисним та підтримує;
подання голосу «проти» проекту рішення у випадку, коли депутат розібрався у питанні, вважає його чи спосіб його вирішення хибним, має свою точку зору як потрібно вирішувати питання та не підтримує проект рішення;
подання голосу «утримався» щодо проекту рішення у випадку, коли депутат не розібрався належним чином у питанні, що голосується, щоб визначитись, підтримувати його чи ні, або має конфлікт інтересів.
Наразі за постійними оновленнями кампанії можна стежити:
В соціальній мережі Facebook на сторінці «Місцеві депутати. Атестація».
На платформі Атестація депутатів місцевих рад.
Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація». В місті Києві за реалізацію ініціативи відповідає громадська організація «Інтегріті ЮА».