Прозорість без контакту: чи стали депутати Харківської міської ради відкритішими насправді?
9
У 2025 році діяльність депутатів Харківської міської ради демонструє помітні зрушення у напрямку підвищення відкритості та прозорості, що особливо відчутно у порівнянні з попередніми роками, коли доступ до базової інформації про обранців був фрагментарним, обмеженим або взагалі відсутнім. Про це свідчать дані щорічного оцінювання діяльності депутатів Харківської міської ради, яке провели експерти всеукраїнської громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад» спільно з ГО «Агенція місцевих ініціатив».
Оновлення офіційного вебсайту Харківської міської ради, розширення його функціоналу, покращення його роботи для зручності користувачів, допрацювання розділу з біографіями та зростання кількості оприлюднених звітів свідчать про те, що відкритість депутатського корпусу поступово переходить із декларативного рівня у більш системний формат.
Водночас результати моніторингу діяльності депутатів свідчать про значні зміни, враховуючи що середня оцінка по раді зросла з 2,9 (2024 рік) до 3,6 (2025 рік), і за п'ять років моніторингу - це найкращий результат. Проте попри збільшення обсягу доступної інформації рівень фактичної взаємодії між депутатами та виборцями залишається нерівномірним, а інколи й формальним. Чи можна вважати розширення інформаційної присутності депутатів достатнім показником відкритості, чи все ж таки мова йде про різні за змістом явища? Спробуємо розібратися.
Біографії: від відсутності до базового стандарту
Офіційний сайт Харківської міської ради давно є основним майданчиком для оприлюднення інформації про депутатів, однак ще донедавна розділ із біографіями залишався радше формальністю. Частина профілів містила мінімальні відомості, інші були заповнені нерівномірно, без чіткої структури, а подекуди інформація про депутатів була відсутня зовсім. У 2025 році ситуація помітно змінилася. Після оновлення сайту та доопрацювання розділу біографії стали більш впорядкованими і, що важливо, з’явилися у всіх депутатів. Ключова роль у цьому процесі належала самій раді, що свідчить про її готовність посилювати відкритість.
Нагадаємо, що біографія депутата не є просто формальним описом. Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (п. 2 ч. 1 ст. 10), депутат має підтримувати зв’язок із громадою та інформувати про свою діяльність. На практиці профіль депутата має містити ключову інформацію про освіту, професійний досвід, місце роботи, політичну приналежність. Саме тут також розміщується прикладна інформація, яка безпосередньо впливає на можливість контакту з депутатом, зокрема посилання на соцмережі, адреси приймалень, графіки прийому, контактні дані та інш.
Станом на 2025 рік у всіх депутатів оприлюднено біографії, причому більше половини містять повний набір необхідної інформації. Водночас наповнення залишається не повним: у частини депутатів відсутній один або кілька компонентів. Найчастіше йдеться про дані щодо професійного досвіду, поточного місця роботи або політичної належності, тобто саме ті відомості, які допомагають краще зрозуміти представника громади. Порівняно з попереднім роком, коли фіксувалися випадки повної відсутності біографічної інформації, нині можна говорити про перехід до базового стандарту відкритості. Наступним кроком могло б стати додавання на сайті посилань на декларації депутатів за попередні роки, що дозволило б перейти від виконання мінімальних вимог до реальної прозорості та посилити довіру до депутатського корпусу.
Прийом громадян: інформація є, доступу немає
Подібна тенденція нерівномірності простежується і в частині організації прийому громадян, який є одним із ключових інструментів взаємодії депутата з виборцями. Законодавство прямо зобов’язує депутатів визначати та оприлюднювати графік прийому, а також здійснювати його не рідше одного разу на місяць. Відповідно, наявність інформації про приймальні, контакти та години прийому є необхідною умовою для реалізації права громадян на доступ до свого обранця.
Однак на практиці ситуація є більш складною. Попри те, що у більшості депутатів така інформація оприлюднена, її повнота чи актуальність залишаються під питанням. Найпоширенішими є випадки, коли відсутні контактні дані або не зазначено чіткі дні та години прийому, що суттєво ускладнює можливість реального звернення громадян. Навіть за наявності відповідної інформації не завжди вдається підтвердити фактичне проведення прийомів, що свідчить про розрив між формальним виконанням вимог та їх практичною реалізацією. У частині випадків прийоми здійснюються нерегулярно або за попередньою домовленістю, що фактично змінює саму логіку цього інструменту як системного механізму взаємодії.
Важливо розуміти межу відповідальності тут. Рада не може примусити депутата проводити прийом, оскільки закон не передбачає жодних санкцій за його непроведення. Виконання цього обов'язку залежить винятково від самого депутата. І саме тут громадський моніторинг стає чи не єдиним інструментом, який робить бездіяльність видимою.
Соціальні мережі: присутність без діалогу
Окремої уваги заслуговує комунікація депутатів у соціальних мережах, яка у сучасних умовах відіграє дедалі важливішу роль. У 2025 році все більше депутатів використовують Facebook та інші платформи для висвітлення своєї діяльності, що свідчить про розуміння важливості цифрової присутності.
Водночас характер такої комунікації здебільшого залишається одностороннім. У більшості випадків соціальні мережі виконують функцію інформування про діяльність, тоді як елементи зворотного зв'язку, наприклад, відповіді на повідомлення, участь у дискусіях у коментарях або реагування на звернення громадян - залишаються обмеженими. Соціальні мережі поступово інтегруються у депутатську діяльність, однак їхній потенціал як інструменту двосторонньої комунікації використовується лише частково.
Підзвітність: точка зрушення
Найбільшим відкриттям п'ятого року моніторингу стала підзвітність. Вперше за весь період спостережень вдалося зафіксувати не поодинокі випадки, а більш системну практику звітування депутатів про свою діяльність.
У попередні роки підзвітність залишалася одним із найслабших компонентів депутатської роботи. Звіти або не оприлюднювалися взагалі, або існували лише у вигляді окремих публікацій без чіткої структури. У 2025 році ситуація помітно змінилася. Важливу роль у цьому відіграла позиція самої міської ради: у відповідь на запит ГО «Агенція місцевих ініціатив» надано розгорнуті матеріали, включаючи тексти звітів депутатів, частина з яких також оприлюднена на офіційному сайті. Вперше за роки моніторингу вдалося не лише зафіксувати сам факт звітування, а й проаналізувати його зміст. Додаткову інформацію вдалося отримати через соціальні мережі депутатів та політичних партій, де публікувалися результати діяльності та повідомлення про проведення зустрічей з громадою.
Єдиного підходу до звітування наразі не сформовано, тому депутати використовують різні формати, від повноцінних письмових звітів до коротких публікацій чи візуальних підсумків діяльності. Така різноманітність ускладнює порівняння, але водночас свідчить про те, що сама практика звітування починає укорінюватися. Окремо варто відзначити роль політичних партій, які у цьому році більш системно підійшли до організації процесу, допомагаючи депутатам із підготовкою звітів та їх поширенням. Хоча якість і повнота таких матеріалів залишаються різними, порівняно з попередніми роками помітний суттєвий крок уперед.
Відсутність єдиного формату звітування та чітких стандартів його підготовки призводить до суттєвої різниці у якості та змісті звітів, що ускладнює їх порівняння та оцінку. Підзвітність як практика вже формується, однак ще не набрала ознак повноцінної системності. І все ж 2025 рік можна вважати точкою зрушення у цій сфері, від майже повної відсутності сталої практики до її поступового формування.
Контекст війни і роль громадського сектору
Всі зазначені процеси відбуваються в умовах повномасштабної війни, яка суттєво впливає на функціонування органів місцевого самоврядування. Частина депутатів поєднує виконання своїх повноважень зі службою у Збройних Силах України або волонтерською діяльністю, що об'єктивно впливає на можливості здійснення повноцінної депутатської роботи. Попри це загальні результати моніторингу свідчать про поступове покращення, і говорити можна не лише про адаптацію, а й про розвиток практик відкритості та підзвітності.
В умовах, коли інституційні зміни відбуваються поступово, а нормативна база не завжди забезпечує чіткі стандарти відкритості та підзвітності, саме роль громадського сектору стає ключовою. Моніторинг діяльності депутатів дозволяє не лише оцінити їхню роботу, але й зробити її більш видимою для громадян. Йдеться не лише про фіксацію проблем, а й про підтримку позитивних змін, формування стандартів відкритості та поширення кращих практик.
Повертаючись до питання «чи стали депутати відкритішими насправді?», відповідь: так, але, на наш погляд, нерівномірно. Базова інформація стала доступнішою, практика звітування поширилася, а підходи до комунікації поступово змінюються. Але відкритість, яка зупиняється на рівні сайту і не доходить до реального контакту з виборцем, залишається лише половиною шляху. Подальший прогрес залежатиме не від технічних оновлень, а від готовності кожного депутата до реального діалогу з громадою. Саме цей діалог і визначає якість представницької демократії на місцевому рівні.
З повними результатами річного оцінювання можна ознайомитися за посиланням.
