Депутатський запит як дзеркало Київради
Регламент Київради встановлює, що депутатський запит може бути внесений за умови, якщо попередньо депутатом Київради направлялось депутатське звернення з цього ж питання і у встановлений строк адресат запиту ухилився від вирішення порушеного у зверненні питання, або ж депутат Київради не задоволений результатами розгляду його звернення чи йому не надійшла відповідь на його депутатське звернення. Хоча закон ніяких попередніх умов для внесення депутатських запитів не передбачає.
Ще одне положення Регламенту Київради визначає, що на пленарному засіданні Київради розглядаються депутатські запити, що були подані до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київради не пізніше 13 години дня, що передує відповідному пленарному засіданню Київради. Хоча пряма норма закону визначає, що депутатський запит може бути усний, а також поданий на пленарному засіданні.
Внаслідок таких та інших перепон депутати Київради фактично обмежуються у своєму праві вносити депутатські запити.
Водночас найбільш наполегливі депутати можуть пробитися через зведені перепони і подати депутатські запити. Але тут їх спіткає інша проблема.
Запит Київради до двірника?
Відповідно до проведеного аналізу, більшість питань, які викладають депутати у своїх запитах, створюють більше галасу, ніж вирішують проблеми громади та місцевих жителів. Оскільки, може, питання й віднесене до відання ради, але безпосереднє та швидке його вирішення покладено на інші органи, організації, установи та підприємства.
Наприклад, депутати Вадим Васильчук (“Київська команда”), Юрій Сиротюк та Михайло Буділов (“Свобода”) вносили депутатські запити для отримання різного роду інформації.
Депутати Вадим Сторожук (“Солідарність”), Володимир Бохняк (“Свобода”) та Павло Тесленко (“Єдність”) вносили депутатські запити щодо ремонту будинків та їх якості.
А депутат Володимир Яловий (“Єдність”) вніс депутатський запит щодо наявності сміття біля однієї зі станцій метро. До речі, Київрада цей запит підтримала. Бюрократичний маховик закрутився, міський голова запрацював. Але чи прибрали сміття, залишилось невідомим, оскільки є наступна проблема.
Електронний документообіг без документів
Слід зазначити, що у Київраді створений веб-механізм обліку та пошуку депутатських запитів. У ньому можна здійснити пошук та отримати результат за назвою депутатського запиту, його датою або певним періодом часу, реєстраційним номером запиту та його автором.
Але чомусь розробники цього механізму не передбачили можливості ознайомлення з текстом депутатського запиту та процедурою його проходження: розгляд на сесії, отримання відповіді, прийняття радою рішення за результатами розгляду, тощо. Тобто найважливіша інформація і питання, що можуть турбувати громадськість, залишені поза відкритістю і прозорістю.
Тут на думку приходить недавня новина, яка сколихнула весь Київ про те, що чиновники фальсифікували розробку програмного забезпечення на 20 мільйонів гривень, виділених у межах програми «Електронна столиця». Але із цього веб-ресурсу можна отримати цікаві дані.
Наприклад, всього з січня по грудень 2019 року депутатами Київради було внесено та зареєстровано 58 депутатських запитів. Ці депутатські запити мають таку ж цікаву хронологію подачі: березень – 12, травень – 23, жовтень – 3, листопад– 20 запитів. Як бачимо, влітку та в інші місяці депутати можуть обходилися без подачі депутатських запитів.
Найактивнішими депутатами Київради, хто вносив депутатські запити, стали Вадим Сторожук (“Солідарність”) – 12, Володимир Назаренко – 9, Іван Картавий – 7 та Юрій Сиротюк - 6 (всі - “Свобода”).
А всього у числі депутатів, які внесли та зареєстрували депутатські запити опинилося 16 осіб. При цьому найменше, тобто по одному разу внесли депутатський запит Сергій Артеменко, Ярослав Діденко (“Солідарність”), Вадим Васильчук (“Київська команда”), Петро Кузик, Святослав Кутняк (“Свобода”), Павло Тесленко, Володимир Яловий (“Єдність”).
Слід також відмітити, що беззаперечним лідером з внесення її депутатами запитів стала фракція «Свобода» з 34 депутатськими запитами, на другому місці йде фракція «Солідарність» з 14 депутатськими запитами. За ними розташувалися фракція «Єдність» з 6 депутатськими запитами та депутатська група «Київська команда» з 4 депутатськими запитами.
Тут цікавим буде нагадати для порівняння, що за підсумками 2018 року 66 депутатів Київської міської ради подали не менше одного індивідуального депутатського запиту, які були підтримані радою. Жодного разу не подали індивідуального депутатського запиту 50 депутатів Київради. Андрій Странніков (“БПП «Солідарність»), Ганна Сандалова (“Київська команда”), Олександр Омельченко (“Єдність”) та Марина Кочур (ВО «Батьківщина») подавали депутатські запити лише разом зі своїми колегами.
Наразі за постійними оновленнями кампанії можна стежити:
В соціальній мережі Facebook на сторінці «Місцеві депутати. Атестація».
На платформі Атестація депутатів місцевих рад.
Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація». В місті Києві за реалізацію ініціативи відповідає громадська організація «Інтегріті ЮА».