Депутатські виступи та запити — додаткові інстурменти у роботі депутатів на сесіях місцевих рад

Всі повноваження депутатів місцевих рад пов’язані з головною функцією – представленням інтересів громадян своєї громади. Відвідування пленарних засідань ради депутатами місцевих рад це, звісно, важливо, але не менш важлива і безпосередня участь депутатів у цих засіданнях. Окрім розгляду та прийняття рішень законодавство передбачає також можливість виступів з трибуни депутатів місцевих рад. Депутат може готувати проекти рішень, презентувати їх та вносити певні пропозиції щодо них на сесіях ради. Тому активність депутатів під час сесій можна оцінювати не тільки за голосуванням, а й за якістю виступів щодо питань порядку денного пленарного засідання.

Ч.2 ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачає право депутата місцевої ради виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, а також давати довідки. Крім того, відповідно до п. 4 ст. 30, депутат місцевої ради не несе відповідальності за виступи на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Публічне висловлення своєї думки, аргументація рішень — це ключові елементи позиції депутата, щодо розгляду конкретних питань. Обмін думками між депутатами у сесійній залі створюють «живий» процес пленарного засідання. Захист своєї позиції під час обговорення питань порядку денного розкриває не тільки ставлення самого депутата до проблеми обговорення, але й позиціонує його як офіційного представника інтересів громади.

Нехтування своїм правом на виступ депутатом під час розгляду проектів рішень, може свідчити про пасивність політика і не зацікавленість у місцевих справах. Втім, важливо розуміти, що ця теза зовсім не передбачає, що депутат має виступали абсолютного з кожного питання, яке розглядає та вирішує місцева рада.

Ще одним важливим інструментом з вирішення проблем виборців є депутатський запит. Ст. 21 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначає депутатський запит, як підтриману радою вимогу депутата місцевої ради до посадових осіб ради і її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, які розташовані або зареєстровані на відповідній території, а депутата міської (міста обласного значення), районної, обласної ради — також до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів і управлінь з питань, які віднесені до відання ради.

Депутатський запит може бути внесений депутатом місцевої ради або групою депутатів попередньо або на пленарному засіданні ради у письмовій чи усній формі. Запит підлягає включенню до порядку денного пленарного засідання ради. Рада може зобов'язати відповідний орган подати у встановлений нею строк звіт про виконання рішення по запиту депутата місцевої ради.

В цьому ключі варто розрізняти депутатський запит від депутатського звернення. Запит – це перш за все вимога до певного суб’єкта надати офіційну відповідь, причому з будь-якого питання, адже їх коло законом не встановлене. У той же час звернення – це пропозиція (тобто, може і не потягти за собою наслідків) дати офіційне роз’яснення, викласти офіційну позицію органу, або здійснити певні дії. Важливо й те, що ця пропозиція завжди стосується питань, що пов’язані з депутатською діяльністю.

Відрізняються запит і звернення строками, у які відбуваються розгляд і надання відповіді. Результати розгляду депутатського запиту встановлюються радою. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений радою строк, то орган або посадова особа зобов'язані письмово повідомити раді та депутатові місцевої ради, який вніс запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати один місяць з дня одержання запиту.

Загальний строк розгляду звернення, у свою чергу, становить 10 днів. У разі неможливості розгляду, депутата повідомляють про це офіційним листом, і обов’язково з викладенням причин продовження строку. Таке подовження не може бути більшим за 30 днів.

Відповідно, більш серйозну юридичну силу мають саме запити, адже направляються від імені місцевої ради і потребують обов’язкової відповіді.

Послуговуючись можливістю подавати офіційні запити, депутат може впливати на ситуацію, дізнаватися інформацію, формувати пріоритети подальшої роботи. Проблематика депутатських запитів може різнитись в залежності від актуальних проблем громад. Від проблем житлово-комунального комплексу, ремонту закладів комунальної власності (школи, дитячі садки), доріг і тротуарів до проблем роботи громадського транспорту та земельних питань.

Доброчесний депутат місцевої ради формує відповідні запити орієнтуючись на проблеми громадян, про які той дізнається на відкритих зустрічах, або під час проведення прийому громадян. Тому можна говорити про деяку взаємозалежність між сумлінністю проведення прийому громадян і кількістю депутатських запитів, поданих депутатом.
Активна позиція депутатів під час розгляду важливих питань та подача депутатських запитів — маркери які свідчать про активну роботу депутата з громадянами та небайдужість до проблем громади.

Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проект «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація».