Бути депутатом у воєнний час: досвід обранців Львівської міської ради

Попри те, що з початком повномасштабної війни росії проти України функціонування органів місцевого самоврядування зазнало суттєвих змін, а більшість владних функцій перейняли на себе військові адміністрації, у Львові, як і у більшості тилових громад, місцеві депутати продовжують представляти інтереси громади у міській раді, відвідуючи пленарні засідання та засідання постійних комісій, здійснюючи інформування та прийом виборців. Крім цього, деякі обранці стали на захист держави, ще частина продовжують займатися координацією гуманітарних напрямків у стінах Ратуші, а переважна більшість – залучені до різноманітних волонтерських ініціатив. Про те, чим живуть в умовах воєнного стану представники депутатського корпусу Львова розповідаємо у межах Громадської ініціативи «Атестація депутатів місцевих рад».

Вірні складеній присязі: представництво інтересів громади в органах ради. У перший день повномасштабного російського вторгнення – 24 лютого – відбулося єдине станом на сьогодні пленарне засідання міської ради. На ньому розглядалося питання про внесення змін до бюджету громади. Ознайомитися із відповідною ухвалою у громадськості можливості не було, оскільки на Інформаційному порталі її текст не оприлюднювали. За інформацією від депутата фракції “Об’єднання “Самопоміч” Андрія Шевціва, ухвалене рішення збільшило фінансовий поріг, яким може розпоряджатися виконавчий комітет. Результати поіменного голосування свідчать про те, що за таку ініціативу депутати проголосували одноголосно. Проведення наступного засідання ради мало відбутися вже 17 березня, але розпорядженням міського голови його перенесено на невизначений термін. З початку квітня депутати фракцій “ВАРТА” та “Європейська Солідарність” наполягають на скликанні чергової сесії міської ради для обговорення виконання бюджету міста, гуманітарної допомоги, проблеми зайнятості, дозвільної діяльності виконкому тощо.

Хоч і не так часто, як до повномасштабної війни, продовжують працювати постійні депутатські комісії. Від початку вторгнення двічі збиралися комісія фінансів та планування бюджету (24.03. та 13.04.), а також комісія транспорту, зв’язку та міської мобільності (04.03. та 18.03.), ще по одному разу – комісія міської інфраструктури, інженерного та житлового господарства, а також комісія охорони здоров’я та соціального захисту (обидві 05.04.), комісія екології, природокористування та енергозбереження (27.04), комісія культури, молоді, спорту та зовнішніх зв'язків (04.05), а також комісія законності, депутатської діяльності, свободи слова та безпеки (06.05.).

Не збиралися на засідання, але не втрачають пильності депутати, що входять до складу комісії освіти і науки. Її голова – Вікторія Христенко (“Голос”) зазначає, що війна створила чимало викликів у цій сфері, які водночас збіглися у часі з кризою керівництва.

“До Львова приїхало чимало людей з інших областей, діти яких також повинні отримувати якісну освіту. А заклади зайняті наразі вимушеними переселенцями” – наголошує обраниця на складнощах, подолати які повинно нове керівництво управління освіти ЛМР.

Загалом фізична присутність депутатів у Львові дозволяє вчасно збирати потрібний для роботи комісій кворум та розглядати винесені на порядок денний питання.

Що стосується ведення депутатських прийомів, то тут практики обранців дещо відрізняються. Попри те, що більшість депутатів має змогу проводити прийоми громадян у форматі класичних зустрічей, вимоги часу спонукають їх надавати перевагу цифровим інструментам комунікації. Підтверджує це, наприклад, депутатка фракції “Об’єднання “Самопоміч” Вікторія Довжик:

"Зараз прийоми трансформувалися у переважно персональні комунікації на "болючі питання": об'єкти укриття, гуманітарна допомога, долучення до волонтерської діяльності. На прийоми в ЖЕКах банально бракує часу”.

У подібний спосіб продовжують комунікацію із виборцями також і Андріян Гутник (“ВО “Свобода”), Марія Чижишин (“Голос”), Андрій Стець (“Об’єднання “Самопоміч”), а також Оксана Маруняк, Ольга Посипанко, Тетяна Шевченко (“Європейська Солідарність”).

Цікавим є те, що 18 березня на офіційних ресурсах “Європейської Солідарності” у Львові голова фракції Петро Адамик повідомив, що "через високу залученість депутатів до волонтерської та військової активності, всі заплановані прийоми громадян переносяться на невизначений термін".

Однак частина депутатів продовжує їх проводити відповідно до власних можливостей. Так, наприклад, депутат Євген Кузик ділиться:

"Основний час приділяю волонтерській діяльності. На депутатські прийоми частково бракує часу, проте усі запити чи скарги мешканців, зокрема, щодо роботи ЖЕКів обробляються моїми помічниками. Також продовжуємо приймати запити щодо матеріальної допомоги".

Про те, що контакт із громадою не втрачено, розповідає також і Лейла Мелесова-Вальчак: “Основною формою взаємодії з мешканцями залишається безперебійна робота приймальні депутата, яка в мене працює щодня. Мешканці сюди навідуються доволі часто”.

На постійній основі продовжують працювати приймальні деяких інших депутатів, зокрема, Романа Федишина з “Об’єднання “Самопоміч”.

Найбільша складність в організації депутатського прийому як зустрічі може виникати у 27 обранців, які здійснюють їх у стінах Львівської міської ради. На заміну карантинним обмеженням прийшли обмеження, пов’язані із функціонуванням об’єкту в умовах воєнного часу, що в рази ускладнює громадянам можливість потрапити до Ратуші.

Можна також стверджувати, що для частини депутатів російське вторгнення зірвало плани щодо організації звітування за перший рік діяльності, Так, депутатка фракції “Європейська Солідарність” Ольга Посипанко повідомила ОПОРІ, що планувала проведення індивідуального звітування на початку березня, але з об’єктивних причин захід не відбувся.

Депутати на службі у Збройних Силах України та у складі (ір)регулярних підрозділів. Частину представників депутатського корпусу повномасштабні бойові дії спонукали внести у життя в рази значніші корективи. Так, з перших днів війни на передову знову викликався наймолодший депутат міської ради цього скликання Ігор Шолтис (“Голос”). У 17 років він був активним учасником Революції Гідності, а у 19 став бійцем добровольчого батальйону ОУН та отримав складне поранення на передовій у с. Піски (Донецька область) неподалік аеропорту. Станом на сьогодні депутат несе службу у лавах Збройних сил України разом із братом Сергієм.

Ігор Шолтис (крайній справа) у товаристві побратимів у перші дні повномасштабної війни росії проти України. Фото
https://www.facebook.com/ihor.sholtys

24 лютого до служби у 103 бригаді сил територіальної оборони долучилася депутатка Тетяна Шевченко (“Європейська Солідарність”). Про мотиви прийняття такого рішення та особливості служби вона згодом розповіла на Інформаційному порталі депутатів:

"Як тільки розпочалась війна, я прийшла до військкомату, щоб завершити документальне оформлення в тероборону. Мені надали звання сержанта та посаду санінструктора. І я відразу погодилася, оскільки це означало, що ти отримуєш зброю та захищатимеш свою державу. Ми маємо повноцінний польовий шпиталь, де нашим завданням є збереження бійців живим та здоровим. Також маємо навчити кожного солдата тому, як застосовувати тактичну аптечку на полі бою. Іншим напрямком моєї праці є розподіл поранених та хворих військових. У випадку бойових дій я стаю бойовим медиком та забезпечує надання невідкладної медичної допомоги військовим".

Тетяна Шевченко (справа) та народна депутатка України Софія Федина у перші дні повномасштабної війни росії проти України. Фото –
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001509870799

Також відомо, що призвали на військову службу і секретаря міської ради Маркіяна Лопачака.

“Зараз я знову мобілізований. Поки у Львові, то паралельно продовжую координувати роботу депутатського корпусу та виконувати ті функції, які можу, згідно з чинним законодавством“, – коментує ситуацію депутат.

Сформували або долучилися до складу добровольчих формувань депутати Володимир Марусяк, Володимир Гой, Михайло Дідух, Віктор Доскіч, Олена Пелех (“Європейська Солідарність”), Роман Федишин (“Об’єднання “Самопоміч”).

Громадська волонтерська діяльність на підтримку ЗСУ та внутрішньо переміщених осіб. Окремим напрямом діяльності львівських депутатів в умовах російського вторгнення є волонтерство, завдання якого – максимальне тилове забезпечення прифронтових територій, української армії та потреб внутрішньо переміщених осіб. Чимало обранців з перших днів повномасштабної війни взяли на себе ініціативу та на власному прикладі показали як важливо робити різний посильний внесок у майбутню перемогу.

Так, наприклад, Оксана Маруняк (“Європейська Солідарність”) та Ігор Зінкевич (“ВАРТА”) починали волонтерити у головному гуманітарному центрі Львова на вул. Коперника, 17, звідки розподілялися великі обсяги гуманітарної допомоги та куди могли звертатися усі потребуючі за їжею, одягом, медикаментами, розміщенням. Олекса Возняк (“Голос”) допомагав скоординувати роботу волонтерського пункту на залізничному вокзалі, куди щодня прибували і продовжують прибувати десятки евакуаційних потягів. Андрій Шевців організовував виготовлення протитанкових їжаків та булерьянів, допомагав патрульній поліції, зокрема, з облаштуванням місцевих блокпостів. Іншим актуальним напрямком волонтерства депутатів була робота над покращенням стану укриттів. Так, ініціативу з переобладнання сховища у Галицькому районі разом з мешканцями вдалося втілити Сергію Іваху (“Європейська Солідарність”).

Знімок екрана зі сторінки Facebook депутата “Європейської Солідарності” Сергія Іваха про переоблаштування сховища. Джерело – https://www.facebook.com/Ivakhserhiy

Починаючи з другого-третього тижня війни більшість волонтерських ініціатив депутатів інституалізувалися: збір коштів та поширення гуманітарної допомоги почало проводитися від імені різноманітних громадських об’єднань, до числа співзасновників, керівників чи членів яких належать обранці. Так, наприклад, депутатка “Об’єднання “Самопоміч” Анна Дідух долучається до проєктів БФ "Я не один", у якому є членкинею Правління. Роман Дуда з “Європейської Солідарності” координує постачання гуманітарної допомоги у постраждалі внаслідок бойових дій громади (зокрема Харківщини), організацією допомоги для ВПО, що прибувають до Львова разом з Благодійним фондом "Наш дім Львів" та є засновником цього фонду. Як Президент “Федерації регбі Львівщини” лідер фракції “Європейська Солідарність” Петро Адамик мобілізує зусилля регбійної спільноти на Львівщині та закордоном. Його фракційні колеги – Євген Кузик, Олена Пелех, Володимир Гой, Ольга Посипанко, Віктор Доскіч, Олексій Різник та Юрій Ломага долучені до діяльності БФ "Домівка Милосердя", співзасновником якої є депутат міськради Юрій Ломага. Депутати фракції “ВАРТА” Наталія Шелестак, Валерій Веремчук, Орест Печенко є співзасновниками та розвивають ГО “Центр волонтерства та захисту”. Після 9 березня до них долучився також фракційний колега Ігор Зінкевич.

В умовах воєнного стану громадська діяльність депутатів нерідко також переплітається із основною зайнятістю. Так, наприклад, у ліцеї “Львівський”, директором якого є депутат “Об’єднання “Самопоміч” Андрій Закалюк для прийому жителів з інших міст України облаштували спальні місця, збирають продукти харчування, одяг та інші необхідні речі. Його колега по фракції – Гнат Герич, відомий лікар, що робить “ювелірні операції”, завідувач відділення першої хірургії Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, буквально живе в лікарні, куди привозять поранених мирних мешканців зі сходу України.

Гнат Герич на робочому місці у Львівській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Фото –
https://www.facebook.com/samopomich/posts/359091012913657

Депутат “Європейської Солідарності” Володимир Марусяк, як фахівець з правових питань, почав вести у своїх соцмережах рубрику #воєнний_адвокат, в якій надає безкоштовні правові консультації на актуальні теми.

Та скільки б прикладів не наводилося, поза цим текстом залишається ще чимало історій про зібрані обранцями у рекордно стислі терміни захмарні суми благодійних пожертв для закупівлі на передову автомобілів, спецтехніки, медикаментів, велику відданість роботі обранців у тилу, особистісні переживання та найголовніше – бажання діяти та наближувати цими діями спільну перемогу України.

Громадська кампанія «Атестація депутатів місцевих рад» спрямована на сприяння вирішенню проблеми низького рівня відкритості, прозорості та підзвітності виборцям депутатів 23 місцевих рад з 17 областей України, а також підвищення поінформованості громадян про діяльність місцевих депутатів. Проєкт «Атестація депутатів місцевих рад» реалізується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» разом з партнерськими організаціями з 16-ти регіонів України за підтримки Національного фонду демократії (NED, США). У 2016 році апробація методології відбулася в місцевих радах Одеської області за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з 2018-го року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» відбувається розробка веб-платформи «Місцеві депутати. Атестація».